Відношення до конкретного етносу, патріотичність визначається не тільки традиціями, мовою, колоритом, а й одягом. Всі ці чинники мають немалий вплив на думку сусідніх народів. Кожен народ має свої певні традиції, віри та символіку, певний одяг, який характеризує історію саме цього народу. Одяг – це не лише те, що зігріє нас, але й те, що зробить нас унікальним та естетично виглядаючим.
Зазвичай важливою естетичною, етнічною ознакою був колір матеріалу, з якого був пошитий народний одяг. Колір так як і орнамент був засобом для вираження народного світогляду, смаку. В залежності від того, якого кольору був одяг, можна було зрозуміти чи він є буденним, чи святковим, чи обрядовим. Колір наче мав своєрідну мову за допомогою якої можна було зрозуміти поняття благополуччя, сили, родючості, також передавав людські почуття такі як сум, радість, кохання. Також гармонував з навколишньою природою, передаючі такі уявлення , як білий світ, чорна ніч, червоне сонце.
Національний костюм є безпосередньою складовою національної самосвідомості та частиною народною душі. Його завдання визначається в тому, щоб відтворити художній образ та втілити естетичний ідеал нації. Так як костюм створювався і доповнювався протягом багатьох століть він є втіленням в собі, як історії народу, так і її національної цінності. В наші часи національний одяг є способом вираження патріотичних почуттів. В одязі відображається боротьба кожного народу за свій суверенітет та за відродження національних культур. Кожен народ може побачити в національному одязі історія становлення нації. Включення до модного одягу елементів народного вбрання відображає патріотичні почуття та боротьбу за відтворення народного костюму та є вагомим внеском до національної самосвідомості.
Однією з найважливіших складових національних традицій виступає символіка народного костюму. Інформація надає не лише еволюцію костюма, а й життєздатність самого народу. Етнічна символіка костюма показує до якої нації належить людина. Взагалі кожен народ оцінює свій національний одяг, як найкращий.
Традиційний український костюм задовольняв, як фізичні так і різноманітні соціальні потреби. Хоч костюм і є матеріальним витвором, але завдяки своїй максимальній простоті може використовувати функції духовної культури. З призначенням костюма пов’язані різноманітність символів та комбінацій їх зіставлення. Активно зростала роль функцій костюма коли його змінювали з повсякденного на святковий чи обрядовий. Зазвичай практична функція була не настільки важливою, як естетичний вигляд одягу.
Так, у костюмі для свят їй відводилась друга роль, а в костюми для обрядів взагалі не надавалось ніякої уваги. Не можемо не помітити, що традиційний український чоловічий костюм має схожість з східнослов’янськими російськими, білоруськими. Насамперед основою чоловічого одягу є сорочка, яка була зшита з конопляного чи лляного полотна. Що відмінює українську сорочку від інших так це розріз спереду, яку ще називають пазушкою, яка прикрашена вишивкою. Історія української вишивки випливає з сивої глибини століть. За даними археологічних розкопок та з літописів ми дізналися, що вишивання як галузь мистецтва існує з давніх-давен. За свідченнями Геродота вишивкою прикрашався одяг скіфів.
Арабським мандрівником Х ст. було помічено, що русичі мали традицію вишивати одяг. 70-ті роки знаменуються відродженням української культури. Стало модним доповнювати міський одяг народним костюмом, багатьох громадян він приваблював своєю барвистістю та оригінальністю. У кінці ХХ ст. відбувалися мітинги, таке ми спостерігаємо і в наші часи , борці за незалежність України одягали народні костюми. Як символ незалежності України виступали і синьо-блакитні стрічки, і значки, і вишиті сорочки. В часи незалежності України актуальним було вдягати дітей в костюми, які були стилізовані, я народні. Провідним темами у створенні колекцій українських дизайнерів стали національні мотиви.
Приблизно у 1880 році у Норвегії з посиленням руху за незалежну країну серед суспільства стала актуальна тема минулого своєї країни, тобто прагнення підкреслити його незалежність. Митці, етнографи розробили багато варіантів національних костюмів за мотивами стародавнього одягу різноманітних регіонів Норвегії. Тепер норвежці залюбки одягаються на різні урочисті свята традиційний одяг, який є результатом реконструкції.
У Фінляндії захоплення народним одягом також має відношення до національно-визвольного руху наприкінці ХІХ століття. У Польщі відродження національного одягу стосується національно-визвольним рухом. У музеї етнографії в Кракові була організована консультація де розповідалися поради по шиттю народних костюмів. На початку ХХ століття стали активно відновлювати австрійський народний одяг, там діяли не тільки консультації, а й численні ательє та навіть здійснюються видання мод для прихильників традиційного одягу. У журналах та ательє пропонували не тільки зразки за якими можна шити одяг, який австрійці одягали у вихідні та свята, а й пропагували сучасну моду, яка була на основі традиції. У столиці Австрії були навіть розкішні салони в яких можна було купити елегантний одяг у народному стилі.
Можна наводити багато зразків не тільки з Європи, а також із Азії, Америки. Але спільним серед всіх країн є те, що народний костюм запровадив підйом національної самосвідомості, також підвищив його значимість та престижність. Національний одяг є символом патріотичних почуттів, національного вдосконалення, об’єднання народу!
