Основні закономірності міжособистісних відносин та їх практичне застосування

Міжособистісні відносини виникають безпосередньо з формуванням громадянського суспільства, яке будується на взаємодії та взаємозв�€ÑÐ·ÐºÑƒ окремих індивідів. Виникнення такої форми суспільних відносин обумовлено еволюцією суспільства, виникнення певних аспектів матеріальної дійсності, які може втілити лише певна соціальна група. Наприклад, в первісно общинному суспільстві відносини ґрунтувалися виключно на забезпечення безпеки роду, пошуку їжі, але з переходом до цивілізованого суспільства людські потреби збільшуються, виникає потреба взаємодії індивідів для отримання взаємної користі.

Першою формою міжособистісних відносин можна визначити спілкування у первісному суспільстві, яке для забезпечення групових потреб обâ€Ñ”днується в общини та роди. Відносини, які виникають між ними носять виключно особистісний характер. Такі стосунки регулюються звичаями, традиціями, загальноприйнятими устроями суспільства.

Проте провідними регуляторами виступають мораль та право. Міжособистісні відносини безперечно будуються на «золотому правилі моралі», яке не завжди виступає дієвим способом, адже будується на індивідуальному ставленні людини до людини й не завжди може на належному рівні впорядкувати суспільні відносини.

По мірі розвитку суспільства, змінювалися форми міжособистісних стосунків. З розвитком гуманістичних ідей у людей все більше з’являлася потреба у близькому спілкуванні. Таким чином, виникли основні типи міжособистісних відносин: знайомство, приятелювання, дружба, любов тощо. Як вже було зазначено, одним з типів таких стосунків є знайомство. При знайомстві у людей формується перше враження стосовно одне одного.

Якщо людина здатна підтримувати розмову, є приємною у бесіді, то між співбесідниками виникає симпатія. Якщо ж опонент з певних причин справляє негативне враження, то виникають протилежні емоції — антипатія. У разі появи симпатії між людьми знайомство може перетікати в такий тип міжособистісних відносин, як приятелювання.
Приятелювання не передбачає занадто тісних стосунків, але все ж приязнь має місце бути. Прикладом даного типу стосунків є спілкування між дітьми та підлітками у школах, гуртках або між студентами у навчальних закладах.

Коли у приятелів наявна велика кількість спільних інтересів та захоплень, коли у них постійно є теми для розмов, сварки не можуть значною мірою вплинути на їх взаємини, то між цими особистостями може виникати дружба. Дружні стосунки, на відміну від приятельських, не обов’язково підкріплюються спільним місцем перебування, в силу деяких обставин (навчання в різних містах, переїзд) друзі можуть підтримувати продуктивні стосунки на відстані.

Особливо це стосується сьогодення, коли люди мають безліч способів і можливостей для того, щоб підтримувати зв’язок навіть у тому разі, якщо вони перебувають не лише у різних містах, а й у різних країнах. Та ж сама особливість притаманна й відносинам між коханими людьми. До того ж кохання, на мою думку, є найвищою формою взаємовідносин між людьми.

Кохання і дружба — взаємопов’язані поняття, адже закохані є перш за все друзями, бо вони беззаперечно довіряють одне одному, ставлять інтереси іншого вище за свої. Якщо кохання проходить перевірку часом, труднощами або навіть відстанню, то, зазвичай, воно переходить у такий тип міжособистісної взаємодії, як подружні стосунки.

Подружні відносини, у свою чергу, передбачають створення сім’ї (ведення спільного побуту, народження дітей). А родинні взаємовідносини базуються на стосунках між батьками, дітьми та іншими родичами.

Не завжди результат всіх цих типів міжособистісних стосунків є позитивним. Нажаль, дуже часто товариші, друзі, кохані люди та навіть родичі сваряться в силу тих чи інших причин. У такому разі виникають деструктивні стосунки. Люди можуть демонструвати значну неприязнь, влаштовувати конфліктні ситуації або взагалі припинити спілкування.
Визначну роль у міжособистісному спілкуванні відіграє вибірковість у партнерах.

Найбільшу вибірковість мають дружба та кохання. За проведеними дослідженнями українських психологів людина знайома із 150-500 індивідами, має приятельські стосунки із 70-150 і дружить лише із 2-3 особами. В основі успішного міжособистісного спілкування лежать такі якості, як емпатійність, толерантність, солідарність, відвертість, взаємоповага, терпимість та багато інших.

Партнери не повинні боятися різниці інтересів та поглядів, важливим є терпиме ставлення до інакомислення один одного, адже у кожної особистості свій тип темпераменту, характер, система ціннісних орієнтацій.

Можна захоплюватися різними видами спорту, творчістю різних письменників, по-різному дивитися на політичне становище у країні, але найважливішим є виявляти інтерес до пристрастей іншого та щиро цікавитися життям один одного. Тобто у міжособистісних відносинах має бути присутня гармонія і не має різниці, чи то приятелювання, чи то родинні стосунки. Гармонія будується на комфорті у спілкуванні.

В умовах сьогодення дане питання залишається досить актуальним, не зважаючи на технічний прогрес, адже відносини між людьми є найбільш динамічною сферою, яка постійно змінюється та деформується через плинність людського життя. Міжособистісні відносини становлять основу для формування такого соціального інституту як сімâ€Ñ, благополуччя якого становить фундамент для стабільності соціумі в цілому та держави зокрема.

Отже, людина не може існувати без такого важливого компоненту її життєдіяльності, як міжособистісна взаємодія, адже однією з провідних потреб людини є потреба у спілкуванні. А для задоволення цієї потреби необхідно вміти встановлювати та підтримувати контакти з іншими індивідами, виносячи з цього якомога більше корисного життєвого досвіду.

Для побудови ефективних міжособистісних стосунків людина перш за все повинна дотримуватися певних моральних норм та правил, які завжди є першоосновою позитивних людських взаємин.