як життя без дихання.
Альберт Камю.
Що таке мода? Чому ми знов й знов повертаємося до цієї теми? Здавалось би, кожне покоління по – своєму відповідає на це питання, має свої уявлення про модний одяг. Але незмінним залишилося одне: у всі віки модниці намагалися виділитися з натовпу, одягнути щось унікальне, незвичайне, досі небачене, що викличе заздрість та захоплення, а іноді й подив оточуючих.
Традиція прикрашати одяг сягає прадавніх часів. Так, за легендою, ще давньогрецька красуня Олена, із-за якої спалахнула десятирічна Троянська війна, була ще та модниця. Жінка володіла технікою вишивки і власноруч прикрашала свій одяг. Не були винятком і українки. Кожна дівчина дбала про посаг, особливу увагу приділяючи рушникам та сорочкам.
Яких тільки орнаментів не вигадували і геометричний, сплетений із ромбів, зірок, квадратів, і рослинний, у якому переважали калина, листя дуба, виноград. І все це мало своє значення, свій зміст. Калина – це краса, дуб символізує міць, виноград – життя, ромб – життєву силу, зірка – Всесвіт, коло – Сонце. А кольори! Їх розмаїттю дивуєшся. Але кожна місцевість має свої улюблені.
«Сорочку мати вишила мені – Червоними та чорними нитками, — писав А.Малишко у своїй «Пісні про рушник».
Звичайно, бо народився на Київщині, де традиційно поєднувалися ці кольори. А якою унікальною є решетилівська вишивка, що у нас на Полтавщині. Сюди їдуть ї усієї України, їдуть з діаспори, щоб придбати сучасну і модну нині вишиванку, виконану технікою «білим по білому», що символізує чистоту людської душі. А іще тому, що цей одяг виготовлено із натурального матеріалу, це майстерно і якісно виконані вручну речі. А які весільні сукні у решетилівських майстрів! Це неперевершені авторські твори, які стають все більш популярними.
На тривалий час вишита сорочка стала не лише окрасою , а й символом і оберегом української жінки.
З часом вишиванка стає « немодною», про неї забувають більш ніж на півстоліття. Тих, хто насмілювався одягнути українську сорочку, вважали диваками, та селюками. Молодь віддає перевагу брендовим речам, забуваючи про свій український бренд. Але ще Геродот ( 484 – 424 рр. до н.е.) відзначив, що сучасне обумовлене минулим, а минуле має цінність для сучасного як досвід, що може бути використаний і в майбутньому.
Мабуть, можна стверджувати, що з історією народу тісно пов
ÐиÑиванки ÑимволÑзÑÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð²Ð°Ð³Ñ Ð´Ð¾ ÑÑÐ´Ð½Ð¾Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ, лÑбов до ÑÑадиÑÑй, ÑомÑ, мабÑÑÑ, Ñ ÐºÐ¾Ð¶Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ñ Ñо Ð²Ð²Ð°Ð¶Ð°Ñ Ñебе ÑкÑаÑнÑем, вона знайÑла ÑÐ²Ð¾Ñ Ð¼ÑÑÑе Ñ Ð³Ð°ÑдеÑобÑ. ÐÑобливо Ñ Ð¶ÑноÑомÑ, адже кожна Ñ Ð¾Ñе бÑÑи гаÑноÑ, оÑигÑналÑноÑ. РвиÑиванка ÑкÑаз вдало пÑдкÑеÑлÑÑ Ð½ÐµÐ¿ÐµÑевеÑÑенÑÑÑÑ Ñа жÑноÑнÑÑÑÑ.
Ðа ÑÑоÑиÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð´ÑÑ Ð¿Ð¾Ð»ÑÑики поÑали одÑгаÑи виÑиÑÑ ÑоÑоÑки, ÑвÑÑа бажаÑÑи показаÑи, Ñо вони Ñ Ñинами УкÑаÑни, ÑÑ Ð¿Ð°ÑÑÑоÑами Ñ Ð·Ð°Ñ Ð¸Ñниками. Ðа вÑлиÑÑÑ Ð¼ÑÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° побаÑиÑи ÑоловÑкÑв Ñа дÑÑей, пенÑÑонеÑÑв Ñа молодÑ, одÑÐ³Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñ Ð²Ð¸Ñиванки. У деÑÐºÐ¸Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ°Ñ Ð²Ð¾Ð½Ð° ÑÑÐ°Ñ Ð´ÑÐµÑ â кодом. У когоÑÑ Ñей акÑеÑÑÐ°Ñ Ð´Ð°Ð²Ð½Ð¾ Ñ Ð² ÑаÑÑ ÑеÑед ÑнÑÐ¸Ñ ÑлÑÐ±Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ ÑеÑей, а Ñ ÑоÑÑ Ð±Ð¾ÑÑÑÑÑ, Ñо бÑде виглÑдаÑи безглÑздо.
ÐиÑиванки зÑÑÑнÑ, ÑÑилÑнÑ, ÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° поÑднÑваÑи з ÑÑзними акÑеÑÑаÑами, ноÑиÑи Ñз ÑÑÑаÑними джинÑами Ñа ÑпÑдниÑеÑ. Чимало ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¸Ñ Ð´Ð¸Ð·Ð°Ð¹Ð½ÐµÑÑв пÑикÑаÑаÑÑÑ ÑеÑÑ Ð·Ñ ÑвоÑÑ ÐºÐ¾Ð»ÐµÐºÑÑй виÑиванками. Чи змÑнилаÑÑ Ð²Ð¸Ñиванка? ТÑадиÑÑÑ ÑÑаÑÑÑ Ð±ÐµÐ·ÑмеÑÑними, коли Ñ Ð¾Ñ ÐºÐ¸Ð¼Ð¾ÑÑ Ð²Ð¸ÐºÐ¾ÑиÑÑовÑÑÑÑÑÑ Ð½Ð° пÑакÑиÑÑ Ñ ÑÑÑаÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ð¶Ð¸ÑÑÑ.
ÐÑо виÑÐ¸Ð²Ð°Ð½ÐºÑ Ð¼Ð¸ з гоÑдÑÑÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶ÐµÐ¼Ð¾ ÑказаÑи, Ñо вона залиÑилаÑÑ Ð½ÐµÐ·Ð¼ÑÐ½Ð½Ð¾Ñ Ð¿ÑоÑÑгом багаÑÑÐ¾Ñ Ð²ÑкÑв. ÐвиÑайно,вона набÑла бÑлÑÑ ÑÑÑаÑного виглÑдÑ. Ðле ÑÑÑÑ ÑÐ°Ð¼Ð¾Ñ Ð²Ð¸Ñивки не змÑнилаÑÑ, а виÑиÑа ÑоÑоÑка бÑла, Ñ Ñ Ð±Ñде Ñе Ñимало ÑÑолÑÑÑ Ð¾Ð±ÐµÑегом ÑкÑаÑнÑÑкого наÑодÑ.
ÐÑноÑÑÐ¸Ð»Ñ Ð·Ð°Ð²Ð¶Ð´Ð¸ бÑв акÑÑалÑним. Тож ÑмÑливо одÑгайÑе Ñей Ð½Ð¸Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¹ Ñимвол наÑого наÑодÑ.