Співрозмовниками є ті, хто має необхідні повноваження від організацій, які представляють. Їхнім завданням є встановити ділові контакти, контролювати та координувати вже розпочаті заходи. До функцій ділової розмови можна також віднести підтримку ділових відносин та стимулювання ділової активності. Обидві сторони є зацікавлені у здійснені підвищення ефективності спільної діяльності.
Ефективність ділової розмови залежить від багатьох чинників. Правильне його планування передбачає називання мети, теми розмови, ознайомлення з послідовністю питань, які будуть в подальшому розглядатися. У діловій бесіді існують певні правила щодо дотримання комунікативної етики.
Відомо, що ділова розмова спрямована на пошук спільного, спільної позиції та підходу до певного питання, про яке йде обговорення. Тому основник її компонентом є запитань та відповідні відповіді. Це сприяє підвищенню інтересу двох сторін. Також для підтримки контакту можна використати розповідь про цікаву подію, що склалась нещодавно або компліменту чи проблем, які повинні розглянутись.
Найважлививішим етапом у розмові є обговорення певних питань і прийняття відповідних рішення. Необхідно повідомляти інформацію, думки та свої погляди і вислухати пропозиції іншої сторони, а також потрібно виявляти інтерес до вирішення проблем. Сам факт запитання показує, що співбесідники зацікавлені у роботі та хочуть бути учасниками спілкування, прагнуть забезпечити подальший розвиток спільної діяльності та дійти згоди.
Одним із важливих компоненті розмови є вміння запитувати. Співрозмовники під час розмови мають отримувати інформацію шляхом правильно поставлених запитань. Формувати свої запитання та їх подача є не лише вмінням, а є мистецтвом. Це вимагає високого рівня навченості, володіння власною мовою, сприйняття слів та зустрічних питань іншої сторони, його невербальних знаків. Великого значення має здатність відрізнити щирі та правдиві відповіді від відповідей-ухилень. Потрібно зазначити, що вміння правильно формулювати свої запитання несе не лише пізнавальну роль, а й практичне значущість.
Важливість використання питань у діловій розмові є дуже значною. Вміння їх правильного використання значно підвищує ефективність вирішення поставлених проблем. Завдяки питанням ми взаємопроникаємо у спільну діяльність, роботу, що значно покращує вирішення завдань ділової розмови.
Задаючи питання, ми набираємо відомості з даної питання, висловлюємо власні сумніви, мислимо відповідно сказаного, виявляємо власне ставлення та позицію, даємо довіру для співрозмовника, цікавимося почутим, проявляємо терпимість і показуємо, що ми завжди готові виділити потрібний час для розмови.
Задавати питання — це означає виявляти зацікавленість особистості, з якою спілкуєшся. Не потрібно думати, якщо співбесідник не задає вам запитань, то він розуміє все правильно. Необхідно спеціально робити паузи, щоб дати час співбесіднику зібрати свої думки, звернути увагу на важливих позиціях, надати іншій стороні можливість поставити запитання і вам. Ви повинні вміти визначити, чи все вами сказане почуте, правильно зрозуміле та визначати реакції на сказане.
Перед початком ділової розмови треба підготуйте послідовність та перелік питань. Вже під час ділової частини розмови, потрібно ставити ці запитання. Так, ви маєте змогу надати собі певну психологічну перевагу. Завжди краще задавати точні питання та по темі співрозмовнику, ніж розповідати про ідеальну суть. Переконання іншої сторони полягає саме в результаті, у виконанні завдання, поставлених перед ділової розмовою, а не в тому, щоб тупо нав
ÐÑколи не поÑÑÑбно боÑÑиÑÑ Ð·Ð°Ð´Ð°Ð²Ð°Ñи пиÑаннÑ, адже Ñе Ñ Ñ Ñ Ð²Ð°ÑÐ¸Ñ ÑнÑеÑеÑÐ°Ñ . ТÑеба ÑозÑмÑÑи, Ñо пиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð½Ð°Ñно полегÑÑÑ Ð´ÑÐ»Ð¾Ð²Ñ ÑозмовÑ, Ð´Ð°Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²ÑÑÑÑ Ð·Ð¾ÑÑÑнÑÑваÑиÑÑ Ñ Ð¿ÐµÐ²Ð½Ñй пÑоблемÑ.
ÐÐ»Ñ Ñого, Ñоб пÑавилÑно, лаконÑÑно Ñ ÑÑÑко задаваÑи пиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¸ Ð¿Ð¾Ð²Ð¸Ð½Ñ Ð²Ð¾Ð»Ð¾Ð´ÑÑи пÑавилами побÑдови мовленнÑ, оÑобливо внÑÑÑÑÑнÑого Ñа володÑÑи оÑновними видами пиÑÐ°Ð½Ñ Ð·Ð¾Ð²Ð½ÑÑнÑого мовленнÑ. ÐÑÐ½Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð²Ð½ÑÑÑÑÑнÑого дÑÐ°Ð»Ð¾Ð³Ñ Ñ Ð¿Ð¸ÑаннÑ. ÐÑ
доÑеÑнÑÑÑÑ, лаконÑÑнÑÑÑÑ, ÑоÑнÑÑÑÑ Ñа поÑлÑдовнÑÑÑÑ Ð·Ð½Ð°Ñно еÑекÑивно допомагаÑÑÑ Ð²ÑднайÑи ÑÑÑинÑ, Ñозвâ
РзагалÑно вÑдомо, Ñо Ð´Ð»Ñ Ð¿ÑдÑÑимки Ñозмови кÑаÑе поÑÑÑбно ÑÑавиÑи запиÑаннÑ, нÑж ÑиÑаÑи монологи. ÐикоÑиÑÑовÑÑÑи пиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸ демонÑÑÑÑÑÑе Ñебе з кÑаÑÐ¾Ñ ÑÑоÑони, доÑвÑдÑÐµÐ½Ð¾Ñ Ñа ÑозÑмноÑ, показÑÑÑе, Ñо Ñ Ð¾ÑеÑе бÑаÑи акÑÐ¸Ð²Ð½Ñ ÑÑаÑÑÑ Ñ ÑÐ¾Ð·Ð¼Ð¾Ð²Ñ Ñа здÑйÑнÑÑÑе його пеÑебÑг. ÐавдÑки запиÑаннÑм, ви показÑÑÑе ÑÐ²Ð¾Ñ Ð·Ð°ÑÑкавленÑÑÑÑ Ð´Ð¾ ÑпÑвÑозмовника, пÑÐ°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÑÑановиÑи з ним Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ ÑÐ´Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð·Ð¸ÑÐ¸Ð²Ð½Ñ Ð²ÑдноÑини. ТомÑ, Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ñдно, Ñо ваÑа Ñозмова не бÑла ÑÑ Ð¾Ð¶Ð¾Ñ Ð½Ð° допиÑ, а виглÑдала пÑиÑодно.
ÐÑавилÑно оÑоÑмлене Ñа ÑÑÑко поÑÑавлене запиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ñ ÑÑÑÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ñ ÑÐ¼Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¾ÑÑÐ¸Ð¼Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ
ÑÐ´Ð½Ð¾Ñ Ð²ÑдповÑÐ´Ñ Ñа ÑнÑоÑмаÑÑÑ. Ðе ÑлÑд забÑваÑи, Ñо дÑлове ÑпÑлкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°Ñ, Ñоб ÑÑаÑники дÑÐ°Ð»Ð¾Ð³Ñ Ð²ÑлÑно володÑли мовоÑ, ÑÐºÑ Ð²Ð¸ÐºÐ¾ÑиÑÑовÑÑÑÑ Ð¿Ñд ÑÐ°Ñ Ñозмови. Рзавжди ÑÑеба памâ