Усім нам відомі випадки, коли почуття зніяковіння заважало нам спокійно спілкуватися з людиною. Часом причиною того виступала якась незручна ситуація, часом — просто сором’язливість і скромність. Як з цим боротися, або уникнути — це вже зовсім інше питання.

Почнемо, мабуть, з незручних ситуацій.

Незручних випадків буває безліч. Приміром, розраховуючись в магазині чи кафе, виявити, що грошей не вистачає. Або випадково спробувати зайти в кабінку громадського туалету, у якої зламаний замок, і там перебуває людина. Або, що властиво людям з поганою пам’яттю — забути ім’я співрозмовника.

Часом, ми потрапляємо в них по неуважності, часом, обставини від нас не залежать. У випадку, якщо ми можемо хоча б приблизно передбачити, що є можливість попадання в незручну ситуацію, слід подвоїти уважність. У випадку, якщо ми уникнути цієї ситуації не можемо — не переживати, а віднестися з гумором і просто вибачитися перед співрозмовником. У випадку, якщо ситуація дозволяє — спробувати звести все на жарт.

Приміром, ви повинні виступати на публіці, однак, виходячи на сцену, спіткнулися і впали.

Не варто в такому випадку панікувати або нервувати. Спробуйте встати і відбутися жартами. Наприклад, «я досить елегантно летів?», або щось подібне.

Інший приклад. Ви розмовляєте з людиною, яку не чули вже кілька років. Намагаєтеся поцікавитися кимось із його близьких, а у відповідь чуєте, що ця людина померла. Ситуація вкрай незручна. Жартувати в такому випадку безумовно не варто. Однак вибачення буде доречним.

Чи ще випадок – ви ніяк не можете згадати ім’я співрозмовника. Зовсім. Вам дуже подобається ця людина, ви добре до неї відноситесь, але пам’ять вирішила вас підставити і ви можете згадати купу фактів про цю людину, усе окрім такої важливої деталі як ім’я. У такому випадку є кілька способів виплутатися з ситуації – або намагатися згадати ім’я, одночасно користуючись у діалозі без особистісними зверненнями, як, наприклад, «ти», «Ви», або, якщо ви пам’ятаєте ім’я виключно приблизно, навмисне помилитися, і назвати «приблизне ім’я» — з великою вірогідністю співрозмовник вас виправить, а ви зможете від шуткуватися на зразок «то мене мабуть *ім’я* згадує».

Що стосується сором’язливості, то в цьому випадку не все так просто.

З точки зору психології, сором’язливість часто вважають результатом відхилення в розвитку особистості, коли порушений баланс між «Воно», «Его» і «Супер-его». Деякі вчені вважають сором’язливість проявом орієнтації «его» в свою сторону, як прояв деякого нарцисизму. На їхню думку, скромні люди схильні мріяти, йти в себе, відключаючись від реального світу.

Одна з альтернативних думок — сором’язливість як прояв легко збудливої нервової системи, і високої чутливості, внаслідок чого, сором’язливі люди дуже чутливі до соціальних стресів. Також можна додати, що сором’язливість може бути результатом спадковості або виховання.

Можна також звернутися до робіт біхевіористів, і назвати сором’язливість зафіксованою фобічною реакцією на соціальні події, що може бути як результатом попереднього невдалого досвіду спілкування з людьми, так і спостереження чужого такого досвіду. Також причиною сором’язливості можна назвати брак соціальних навичок і страх помилки, нарівні із заниженою самооцінкою.

Причинами сором’язливості сучасної людини можна назвати активну автоматизацію робочих процесів, завдяки якій спілкування з іншими людьми зводиться до мінімуму, існування соціальних мереж (спілкування відбувається знеособлено, завдяки чому соціальні навички не напрацьовуються в повній мірі), зменшення цінності відпочинку з компанією (часто можна почути фразу «я краще вдома посиджу, пограю або фільм подивлюся»), а також неблагополучну ситуацію в сім’ї.

Варто відразу зазначити, що сором’язливість — це не погана риса. Однак, це не стосується надмірної сором’язливості. Надмірна сором’язливість може призвести до ізоляції людини від соціуму, позбавляючи задоволення від спілкування, і можливості отримати емоційну підтримку, людина стає вразливою до стресових ситуацій, при входженні в новий, незнайомий колектив у неї дуже довгий час триває дезадаптація, такі люди схильні до депресій і відчуття самотності, тривоги.

Що відносно методів позбавлення від зайвої сором’язливості — у випадку, коли людина намагається себе перевиховати, це досить складно, однак, можна виховати наступні покоління в правильному ключі, підвищуючи їх самооцінку і напрацьовуючи їх навички спілкування.

Що стосується перевиховання, тут можна використовувати кілька прийомів.

В першу чергу — потрібно перебороти себе і частіше виходити «в люди», напрацьовувати навички комунікації, довести до своєї свідомості страшну думку — ці люди вас не вб’ють за незручний рух.

Ще можна використовувати самонавіяння. Кожне день проводити собі маленький аутотренінг, розповідаючи собі (а при бажанні — і доводячи), який ви чудовий, красивий і розумний чоловік і взагалі душка і мрія будь-кого.

Це засоби повільні, але вірні. Однак, що робити, якщо сором’язливість трапилася як напад астми? Несподівано і сильно?

У такому випадку найвірніший спосіб — довести свій страх до абсурду. Ви боїтеся сцени? Вас там обов’язково заріжуть, розстріляють, закидають гнилими кавунами (помідори — це занадто дрібно), освистять і стягнуть зі сцени прямо на ешафот, який там прямо і побудують. А тепер на секунду задумайтеся, наскільки це реально. Полегшає відразу ж, і на сцену ви вийдете з легкою посмішкою.

У будь-якому випадку — головне, не боятися. Ні в незручній ситуації, ні коли ви сором’язливо стоїте осторонь. Благо, зараз ми живемо в цивілізованому суспільстві, а значить, до вас поставляться з розумінням, і обов’язково допоможуть.