Людям ще з давніх часів здавалось, що для них відведено замалу часу. І ще тоді шукали шляхи для вирішення цієї проблеми, намагались будь якими способами хоча б трохи продовжити життя, або ж взагалі жити вічно і стимулом до цього був страх перед смертю (достатньо згадати похоронну церемонію,справді не самий приємний процес).

Іноді траплялись випадки коли люди наближались до розгадки чудодійного зілля. Згадуються ці випадки в міфології, наприклад: давні боги, напівбоги або люди приближені до божества підтримували свою вічну молодість, а допомагали їм в цьому — містичні напої, які можливо і приносили результат. Історій про еліксири безсмертя дуже багато, але всі вони є дещо дивними та трохи наївні.

Ось наприклад в одному із старовинних рецептах еліксиру були незвичайне поєднання та складові – це жаба, віком близько десяти тисяч років, кажан (приблизно такого ж віку) яких потрібно було висушити та перетерти в порошок і приймати разом з молоком кобили, вік якої 100 років. Добре було те, що не у всіх країнах використовували такі зілля.

Ось у стародавній Греції більше значення приділяли навколишньому світу та єдності людини з природою, тому вони омолоджували себе за допомогою фізичних навантажень. Жителі одних із островів своїм зіллям довголіття вважали воду.

Адже тіло людини на 70% складається з води що живить тканини. Тому ідеї омолодження не такі уже і безглузді. Але на жаль згодом всі відомі способи омолодження були втрачені, а нам залишили тільки міфи та частини історій. Іноді ж ці спроби були не зовсім вдалими. Так, наприклад Китайський імператор Сюаньцзун помер, випивши еліксир приготовлений медиками. Згадувались в історії випадки переливання старим людям кров молодих юнаків. Вчені також підкинули ідею про температуру. Чим менша температура тіла, тим повільніше старіє людина.

При знижені температури на 2 градуси — людина може жити до 200 років, а при зниженні на 4 градуси взагалі 700 років життя. І при цьому якість життя залишається колишньою.

На при великий жаль людина по природі не може жити вічно, але ми завжди намагались відтягнути цей процес. Ходять слухи про те, що наш організм має запас життєвих сил аж на 120 років і невідомо куди ми діває цей природній резерв. Фантастичні докази успіху довголіття своїм прикладом нам привели дві людини. Один з них – це китаєць який прожив 256 років, принаймні так пишеться в документах.

Інший – індієць який прожив 186 років, можливо йому вдалось це за допомогою спеціальних дієт та йоги. Якби це не здавалося на перший погляд фантастично, але мова все одно не йде про безсмертя. І пошуки ніколи не припинялись: люди втрачали десятки років, іноді все життя — із поколінь в покоління…

Одним із яскравих прикладів є італьянець Алессандро Каліостро, який взагалі не полюбляв про себе розповідати, але в столиці ходили історії про те, що він знає секрет еліксиру безсмертя.

Нажаль, це здається тільки вигадками. Олександр був арештований і провівши в похмурих стінах 4 роки згодом помер. Всі його особисті документи та записи були спалені, та збереглась лише знята копія одного запису. Там був наведений опис процесу повернення молодості. Текст на перший погляд дещо дивний, зміст полягає в тому, що відбувається цей процес 40 днів. Із яких приблизно одну чверть часу людина корчиться в судорогах і конвульсіях, а весь інший час призначений глибокому сні, в якому з нього сповзає шкіра, випадають зуби та волосся. Пізніше все це виростає знову і доволі швидко, після чого пацієнт покидає приміщення ставши новою людиною.

Зі слів Каліостро виявилось, що не один він володіє секретом еліксиру, він запевняв що бачив посудину з цією дивовижною рідиною у графа Сен-Жермен. Йому звичайно ж не повірили, адже бачили як цей самий граф помер ще десять років тому. Але с тих самих пір почали відбуватись досить дивні речі: граф з’явився в Парижі не маючи минулого і своєї правдоподібної життєвої історії.

Одного разу запитали у кучера графа, чи правда, що його панові близько до чотириста років. На що прислужник відповів, що за всі ті сто тридцять років, які він служив, граф ні скільки не змінився. Звичайно що вірити його словам не обов’язково, але як пояснити те, що літні аристократки впізнавали в ньому людину, яка ще пів століття тому відвідувала салони їхніх предків. При чому доповнювали що він ні скільки не змінився. Також поговорювали що бачили людину схожу на нього, або ж його самого в різні часи в різних країнах — Англії, Голландії та Італії.

Наука теж вирішила займатись пошуками, та встановили що клітина людини має 50 поділів, різниця полягає лише в тому наскільки швидкий цей процес у людини, а у кожного він індивідуальний. Для когось це 60 років, а для когось — 160, але після цього клітина все одно вмирає без можливості на відновлення. Безрезультатними були спроби збільшити ці клітини або ж поділити їх, але все ж деякі експерименти на мишах вони провели — вводячи в організм консерванти (що використовують в промисловості) які уповільнюють процес псування масла, продовжило життя мишей майже вдвічі.

Також спробували скоротити раціон на третину — що добре відобразилося на дещо стареньких мишах, які почали вести та почувати себе як щойно народженні. Ось саме про це людина мріє, мати чудотворне зілля миттєвої дії: раз хильнув за здоров’я — і знову молодий та повний сил, а ніж все життя правильно харчуватись та обмежувати себе. Хоча кому насправді потрібне те нескінчене життя? Коли всі задоволення з часом набридають, все здається таким одноманітним….

Чи кожний готовий отримати в подарунок вічне життя, знаючи що на зміну йому прийде самотність? І як це пережити тих, хто був по справжньому дорогим, коханим та близьким?