Вітання в діловому житті

Вітання в діловому етикеті — це своєрідний спосіб показати ввічливість та повагу до людини. Таким чином дві сторони встановлюють контакт і будують взаємозв�€ÑÐ·ÐºÐ¸.

Що ж таке вітання і «Ð· чим його вживають»? Хотілось би пояснити з моєї точки зору.

Як і будь-якій людині, колись, та нам все одно доводиться встановлювати контакт задля досягнення власної мети, бажання . Коли в нас це не виходить, ми намагаємося змінити ставлення до ситуації і знову пробуємо, але з іншого боку задовольнити своє внутрішнє «его». Це стосується і встановлення ділових стосунків. Вітання в діловому спілкуванні слід використовувати стандартні, тобто «Добрий день!», «Здрастуйте».

Не потрібно виходити за ці рамки, бо вас можуть сприйняти за невиховану особу. Зчасом роботодавці вкрай рідко йдуть особисто на контакт з рядовими співробітниками, бо то займає більше часу, енергії і віддачі.

Розглянемо окрему ситуацію:
Я — журналіст. В мене тільки початок карâ€Ñ”ри і мало хто береться друкувати мої статті. Я приходжу до редакції достатньо відомого журналу, і вони мені, як початківцю, дають випробувальне завдання — написати статтю на тему «Ð’заємовідносини чоловіка та жінки у спільному побуті». Дана тема статті не є моїм профілем, проте я хочу в них працювати, і погоджуюсь, але на все про все я маю 3 дні.

Зібрати, опрацювати, проаналізувати і зробити висновок щодо даної теми. Не дивлячись на власну втому і виснаження, я вкладаюся в рамки і подаю свою пробну статтю. І, о, диво, мене беруть на випробувальний термін до журналу, саме до того журналу, який зробить, я впевнена, мене щасливою! В цей момент між нами встановлюються ділові стосунки «роботодавець – працівник».

Проходжу купу тестів на професійну придатність, через співбесіду показую власні знання англійської, вмінні завернути, закрутити інформацію, бажання працювати, сподіватися на краще і показати впевненість у дії, роботі. Вбачати сенс у власній роботі варто кожному, свідомому журналісту. Бо ж що то за працівник, який без задоволення пише статті про життя, про ситуації, про щастя та емоції.

Звичайно, для того щоб досягти хоча б старту, я як людина, яка шукає собі роботу до душі, маю створити в очах своїх майбутніх колег імідж впевненої у собі людини, що вміє поводитись у суспільстві і відповідати за себе та свої вчинки. А також, це безумовно стосується самореалізації та удосконаленні власних можливостей, знань, і обов*язково (!) знайти своїх людей, а також тих, хто зможе підтримати та стати опорою тут і зараз!

Про вітання
Вітання входить до правил людської поведінки у суспільстві, так само як і природність, такт, ввічливість. Дуже важко в сучасному світі знайти людину, яка б відповідала всім вимогам поведінки. Лояльне ставлення один до одного змусять світ змінюватися, покращуватися, удосконалюватися. Слова вітання мають вимовлятися чітко, швидко не надто повільно. Не варто чекати від свого керівника, що він привітається першим, бо ж за правилами етикету, першим вітається той, хто нижчий за посадою.

Вітання, наразі, є одним з основ нашого буття. Навіть на парі ми використовуємо цю форму. Дуже цікаво спостерігати за емоціями, діями людей під час процесу привітання. Особливо помітно по міміці людини чи доброзичлива, чи з добротою дивиться і вітається, чи порушує якісь норми. Спостерігаючи за своїми одногрупниками можу зробити висновки, що ми «Ð·Ð»Ñ–», озлоблені на університет, кафедру.

Вітаємось з викладачами через зуби, зберігаємо кам*яне обличчя, а в душі бурлять емоції, ллються через край. Хочеться про ділове вітання підмітити, що є немало важливим, це те, що навіть при першій зустрічі зі своїм колегою, керівником в нас складається перше враження про людину! І добре якщо воно хороше, а не погане, бо інакше відношення зміниться. Людина через вітання, рукостискання інша людина передає негатив. Через емоцію, вираз обличчя, психічний стан. люди, які злі на світ або не сприймають світ з позитивної сторони.

Згідно ділового етикету назвати будь-яку людину, значить назвати його ім’я, прізвище, посаду, також треба згадати організацію, в якій працює особа.

Зазвичай людей представляють в такому порядку:
• чоловіка — жінці ;
• молодшу людину — старшій ;
• вищого за посадою — нижчому;
• одного співробітника — групі .

Ділові люди під час знайомства часто обмінюються візитівками. Спершу слід назвати ім’я того, кого ми представляємо і тільки потім назвати того, кому ми представляємо ту чи іншу людину.

Дуже легко заплутатися у титулуванні людей, оскільки це є певною відповідальністю з боку свідомої особистості. Люди різні, тому сприймають по-різному. Хтось може образитись, якщо ти замість «міс» назвеш «мем», комусь буде неприємно, коли взагалі не згадають про те, ким він є, бо на його думку він так багато зробив, а його не поважають.

Проте завжди до таких людей і ставлення стає більше скептичнішим, бо своєю поведінкою, на жаль, вони псують власний титул, який здобувався тяжкою працею. Так само, наприклад, титул, який повâ€ÑÐ·Ð°Ð½Ð¸Ð¹ з науковими званнями (здобутками) не дається людині лиш за знаннями. Такі знання мають бути підтверджені документом, наприклад, дипломом, атестатом тощо.

Звертання до таких людей, зазвичай, має носити ввічливий характер, наприклад, «Ð¿Ð°Ð½Ðµ професоре». Відповідно і вітання буде звучати не «ÐŸÑ€Ð¸Ð²Ñ–Ñ‚», а «Ð”Ð¾Ð±Ñ€Ð¸Ð´ÐµÐ½ÑŒ».

Що ж стосується самотитулування, то це можна пояснити таким прикладом: телефонує у Фонд розвитку та підтримки молодого мистецтва України якийсь Володимир. Секретар передає дану інформацію директору, а той навіть поняття не має, хто такий Володимир і що його змусило зателефонувати. Але, якщо він представиться як Заслужений художник України Володимир Карась, то це внесе повну ясність та дасть можливість директору провести предметну бесіду з ним.
Отже, хочеться зазначити, що вітання, уявлення та титулування людей є дуже важливим та необхідним у діловому спілкуванні, бо ж саме від цих маленьких, але таких значних правил залежить ставлення інших людей до вас.