Макіяж як засіб підкреслення або корекції власної краси використовується здавна. Таким же давнім є і його символічне значення. Згадаймо давньоєгипетських фараонів та імператриць, для яких макіяж був засобом підкреслення власного специфічного статусу та одночасно символічним виявом відповідних рис та особливостей.
Сьогодні макіяж має менш пафосне призначення, проте і досі залишається способом підкреслення відповідних аспектів: і зовнішніх якостей особи, яка нанесла даний макіяж, а також і тієї ситуації, до якої цей макіяж вона застосувала (обрала). Приміром, навряд чи молода дівчина густо нафарбується, збираючись на ранкову пробіжку парком, або ж не застосує жодної косметики, якщо її запросять на світський раут. Як-то кажуть, всьому свій час і своє місце.
Тож, керуючись влучним висловом: «Навіть ідеальна краса нічого не коштує, якщо нею ніхто не захоплюється», прекрасна половина людства застосовує макіяж для підкреслення власної краси. Акцентуючи увагу на зовнішності, дівчата прагнуть привернути до себе якомога більше уваги та захопливих поглядів.
Проте, як ми вже зазначили, типи макіяжу різняться не тільки за тією характеристикою, що є більш підходящим до даного типу обличчя, кольору губ чи розрізу очей.
Макіяж також має і соціальну обумовленість. Найбільш відомим розмежуванням є поділ на денний та вечірній типи, які різняться, в першу чергу, за інтенсивністю та яскравістю: більш приглушені тони є доцільними у денному макіяжі, та більш яскраві – у вечірньому. Вказані тенденції є універсальними, проте, звісно ж, є жінки, які ігнорують загальноприйняті правила і керуються лише естетичними критеріями, віддаючи перевагу тому стилю макіяжу, який максимально якісно підкреслює їхні достоїнства та маскує вади.
Толерантне ставлення до макіяжу сьогодні все ж превалює. Проте, як я гадаю, доцільно все ж керуватися загальноприйнятими стандартами хоча б у виборі типу макіяжу (більш або менш інтенсивного) залежно від часу доби та соціальної ситуації, у якій перебуває жінка.
Буденний макіяж є найбільш розповсюдженим і найменш «зобов’язуючим» типом макіяжу. Його ще називають легким макіяжем. Легкість полягає у відсутності значної кількості косметики на обличчі, її неяскравості та ефекту «майже природності». Буденний макіяж найбільш комфортний для повсякденного застосування: жінка як-то кажуть кількома штрихами підкреслює деякі риси, точково акцентує увагу на обличчі, маскуючи незначні недоліки.
Буденний макіяж не лише можна, але й потрібно застосовувати. Він є одним із атрибутів сучасної жінки, поряд із одягом, аксесуарами, парфумами та ін. Звісно ж, власникам ідеальної шкіри та гармонійних пропорцій обличчя можна обійтися і без нанесення базового макіяжу, проте доцільним і, відповідно, приємним для оточуючих, буде споглядання на обличчя із дещо замаскованими недоліками. До прикладу, якщо ви провели півночі за написанням статті або підготовкою важливих документів, то оточуючим необов’язково здогадуватися про це по «мішкам» під очима авторки і учасниці нічних справ.
Гадаю, що буденний макіяж фактично знаходиться на одному щабелі з охайним одягом та акуратним зовнішнім виглядом загалом. Навряд чи ми дозволяємо собі вихід «в люди» у брудному одязі або із нерозчесаним волоссям. Буденний макіяж у даному разі слугує таким же складником зовнішнього вигляду жінки, як і одяг, і інші аксесуари (зачіска, манікюр тощо).
Дещо іншим видається нам професійний макіяж. На відміну від буденного – більш спокійного та універсального – професійний макіяж може
бути різним за яскравістю та насиченістю. Приміром, працівники індустрії розваг, імовірно, більш яскраво нафарбовані, аніж вихователь дитсадка.
Професійна обумовленість типу макіяжу, на мій погляд, залежить від того, яким чином жінка воліє самопрезентуватися. Як ми вже зазначили вище, макіяж – це все ж таки засіб підкреслення власної індивідуальності, тому самопрезентація є одним із наслідків застосування того чи іншого стилю макіяжу. У будь-якій професійній діяльності, зокрема у діловій сфері, важливо підкреслити певні риси характеру, навички та можливості, якими володіє особа; підкреслювати власні професійні особливості можна в тому числі і за рахунок макіяжу.
Тож професійний макіяж у більшій мірі, ніж буденний, покликаний справляти певне враження на колег. У меншій мірі він виявляє соціально-професійний статус особи. Не менше важливим є і самовідчуття: вдалий доречний макіяж вселяє у жінку впевненість у собі, підвищує самооцінку, покращує настрій. Гадаю, у такому стані можна здійснити значно більше професійних звершень!
Отже, макіяж, виступаючи засобом індивідуалізації, має і соціальний контекст. У соціальному контексті буденний та професійний типи макіяжу є складником іміджу особи, формуючи враження та уявлення про неї у оточуючих. Звісно, дана формула «працює» лише у випадку відповідності типу макіяжу та зовнішніх обставин, у яких перебуває жінка.
