Спілкування. Саме його вважають першоосновою існування, встановлення відносин, особистісного розвитку кожної людини. Однак, воно є надто складним процесом, який пов’язаний з дією різних перешкод, які негативно впливають на міжособистісні відносини, знижують ефективність передачі інформації, взаємодію, погіршують розуміння людьми одне одного.

Напевно, у кожного з вас виникало відчуття, наче співрозмовник захищається, створюючи невидиму стіну. Ця стіна є тією самою перешкодою. Але ж звідки вони з’являються ?

Бар’єри в процесі спілкування з’являються з абсолютно різних причин. Усі вони, найчастіше, виникають через те, що у нас при спілкуванні виникають різні і навіть несумісні цілі, мотиви, бажання, інтереси,які проявляються у формі непорозуміння між людьми та у небажанні адекватно сприймати одне одного. Це все через те, що у більшості з нас є погана звичка говорити не те, що насправді думаємо, а говорити те, що здається більш потрібним у певній ситуації; бажання говорити самому, проте не слухати іншого; бажання слухати іншого не задля того, щоб почути і зрозуміти, а лише прагнучи дати власну оцінку.

Взагалі виділяють такі типи перешкод:

Бар’єр взаєморозуміння. Він може бути спричинений помилками в процесі передачі певної інформації. Як приклад тоді, коли комунікатор говорить нечітко, надто швидко, або використовує значну кількість паразитів;

семантичний бар’єр. Може виникнути тоді, коли одне і тесаме ж слово люди сприймають по-різному, наповнюють його своїм власним сенсом. Таке сприйняття можна вважати наслідком особливостей особистісного розуміння людини, її дій;

стилістичний бар’єр. Зазвичай спричинений невідповідністю манери мови того, хто говорить та стану того, хто вданий момент слухає і сприймає інформацію;

логічний бар’єр. Утворюється тоді, коли певні озвучені думки того, хто висловлюється, або дуже складні для сприймання слухаючого, або здаються йому неправильними;

соціально-культурний бар’єр. Пов’язаний з розбіжністю у співрозмовників певних думок відносно традицій, звичаїв, обрядів, релігійних, соціальних та політичних поглядів, що в свою чергу призводять до неоднакового пояснення і сприйняття тих чи інших розумінь;

бар’єр авторитету. Іноді також завадою може стати небажання сприймати слова того, хто говорить через те, що він не є авторитетом в очах іншого(слухача). Або ж чисто навпаки: під час спілкування з людиною, яка являється співрозмовнику значно авторитетною, він може бути розсіяним, досить неуважним; не знати, що відповісти.

Труднощі в спілкуванні, звичайно ж, штука непроста, однак їх цілком можна здолати. Для цього варто завжди слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Це зовсім не свідчить, що ми маємо завжди виглядати так, як кінозірка. Але наш зовнішній вигляд повинен викликати симпатію. Цьому сприяє акуратність і вміння одягнути те, що нам дійсно пасує. Сама ж манера спілкування має відповідати ситуації та людям. Потрібно враховувати особливості нашого співрозмовника: на його вік, стать, на виховання, характер та погляди. Це дуже важливо.

Також варто спробувати уявити себе на місці нашого партнера і зрозуміти його думки; постаратись розділити його погляди, його точку зору, навіть якщо ми з нею зовсім не згодні. Щоб не виникало перешкод у спілкуванні, потрібно навчитись співпереживати іншим людям і відчувати те, що з ними відбувається. Не варто очікувати від партнерів того, що вони навряд чи не зможуть нам дати. Намагаймося хотіти від співрозмовників лише реальних речей, тих, які будуть відповідати їхнім особливостям та можливостям. Треба розповідати людям про наші очікування від них.

Також потрібно слідкувати за власними словами. Інформація, яку ми прагнемо повідомити нашому співбесіднику повинна бути конкретною, логічно пов’язаною , містити щось цікаве, а також спиратися хоч на щось. Мова має бути зрозумілою співрозмовнику і буквальномурозумінні, і в відповідності до його кругозору.

Будьмо відкритими і чесними, озвучуймо свої думки, почуття і сподівання. В тому випадку, коли у нас просять про щось , а ми вже цілком впевнені у своїй відмові, то краще одразу ж сказати про це, щоб не давати надії співрозмовнику і через певний час не розчаровувати його.

В будь-якому випадку потрібно поважати свого партнера і не забувати, що всі ми індивідуальні.. Навіть якщо співрозмовник нас неймовірно дратує, варто спробувати проявити альтруїзм і знайти щось таке, що викличе у нас повагу до нього.

Першкоди у спілуванні виникатимуть завжди, адже це життя і в ньому зустрічаються різні люди, різні ситуації. Не дивлячись ні на що, варто залишатись спокійними, впевненими в собі, терпимими до слабостей інших.

А саме головне, якщо ми хочемо успішно спілкуватися, легкістю долати усі перешкоди, то варто спочатку звернути увагу на самих себе. Адже наше ставлення до людини – це скоріше всього наш портрет, а не її.